Лікувальна фізична культура — метод лікування, що використовує засо­би і принципи фізичної культури для лікування захворювань і ушкоджень, по­передження їх загострень і ускладнень, відновлення здоров’я і працездатності хворих і інвалідів.

Головним  засобом  лікувальної  фізичної  культури  (ЛФК) є  фізичні  вправи.

Їх основою є м’язова діяльність, біологічна роль якої має надзвичайно велике значення у житті людини. Є метою створення умов для одужання, попередження ускладнень і загострення захворювань

ЛФК зменшує негативний вплив вимушеного спокою, підвищує тонус і активізує діяльність організму, мобілізує його захисні і компенсаторні реак­ції, попереджує ускладнення, відновлює і розширює функціональні можли­вості організму, наближає і функціональне одужання, скорочує терміни лікування.

Добираючи спеціальні вправи, дозуючи їх залежно від характеру і клі­нічного перебігу хвороби чи травми можна цілеспрямовано впливати і пере­важно змінювати певні функції організму шляхом відновлення ушкоджених систем, адаптуючи хворого до фізичних навантажень побутового і виробни­чого характеру.

Поступово зростаючі дозовані фізичні навантаження забезпечують загаль­ну тренованість організму, що є основою відновлення працездатності хворого. Головною особливістю, яка виділяє ЛФК з усіх інших методів лікування, є свідома і активна участь хворого у процесі лікування фізичними вправами.

Хворий, який знає, для чого потрібно застосовувати фізичні вправи (мету), свідомо виконує призначені рухи, інколи зусиллям волі змушує себе «перебороти» просто лінощі чи неприємні відчуття, що можуть виникнути в процесі виконання вправ, особливо після операцій, травм чи опіків, набагато швидше досягає повного одуження.