Фізіотерапія (від грец. physis — природа + «therapeia» — лікування) — складова фізичної реабілітації, область медицини, що вивчає фізіологічну дію природних (вода, повітря, сонячне тепло і світло) і штучних (електричний струм, магнітне поле та інші) фізичних факторів, а також розробляє методи їхнього лікувального профілактичного застосування.

Ціль фізіотерапії – досягнення найкращого ефекту в лікуванні захворювань, при найменшому навантаженні на організм пацієнта. На сьогоднішній день фізіотерапія безпечний метод лікування, і використовується, як самостійне лікування, так і в комплексі з іншими методами.

Механізми лікувальної дії фізичних чинників

Променеві, температурні, електричні, механічні, хімічні та інші види енергії діють на організм через шкіру, дихальні шляхи, слизові оболонки, подразнюючи у них численні рецептори. Увібрана клітинами енергія подразника змінює їх фізико-хімічний стан, внутрішньоклітинний обмін, енергопотенціал і проникність клітинних та внутрішньоклітинних структур і дає початок взаємопов’язаним нервово-рефлекторному та гуморальному механізмам дії на організм, яка існує під час безпосереднього впливу фізичного чинника та після його закінчення протягом кількох хвилин, годин, доби, а інколи ще довше.

Які проблеми лікують за допомогою фізіотерапії?

Фізіотерапевти фокусуються як на профілактиці, так і на реабілітації. Лікування може бути пов’язане з проблемами, спричиненими травмою, хворобою або втратою працездатності. Ось кілька прикладів:

• Біль у шиї та спині, викликана проблемами м’язів та скелета
• Проблеми в кістках, суглобах, м’язах і зв’язках, такі як артрит і наслідки ампутації
• Легеневі проблеми, такі як астма
• Інвалідність внаслідок серцевих проблем
• Тазові проблеми, такі як проблеми з сечовим міхуром та кишечником, пов’язані з пологами
• Втрата рухливості через травму мозку чи хребта або через такі захворювання, як хвороба Паркінсона та розсіяний склероз
• Втома, біль, набряки, скутість і втрата сили м’язів, наприклад, під час лікування раку або паліативної допомоги